Страничка психолога
Ласкаво просимо на сторінку порад психолога!!! Школа – початок нового, старт в доросле життя з тим багажем, який кожен зможе назбирати самостійно, і те, що залишиться назавжди.
Переступаючи поріг школи, першокласник намагається поводитись як справжній учень: сидіти рівно, виконувати вказівки вчителя, старанно робити домашнє завдання… І це є лише зовнішній бік шкільного життя. В процесі навчання, як учень, так і його батьки стикаються з різними ситуаціями: позитивними і не дуже, веселими і не зовсім. І все це також складає здобуток юної особистості. Школа – це не тільки навчальний заклад, а й маленький соціум; це тренажер перед подальшим «великим і дорослим» життям, адже саме в школі вперше по-справжньому намагаємося будувати дружні стосунки, знаходити собі однодумців, долати перешкоди та вирішувати проблеми «світового масштабу».
Поради батькам
Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу самооцінку.
Не ставте перед дитиною недосяжні еталони. Вона повинна частіше відчувати задоволення від того, що щось може, ніж тривожитись з приводу того, чого не може зробити.
У різних дітей – різні здібності (розумові, художні, математичні, організаційні, вольові, чуттєві). Здібності треба розвивати! Але Ваше перше завдання – визначити оптимум вашої дитини.
Виховуйте людину дій, вчинку.
Дозволяйте дитині ризикувати. Залишайте за дітьми право на помилки, але вчіть самостійно їх виправляти.
Не наказуйте дитині, підкреслюючи свою зверхність: «Роби» або «Ти будеш робити, бо я так сказав». Замініть цю форму вимоги іншою: «Роби, тому що цього не можна не зробити». Замініть наказ формою прохання, використовуючи слова: «На мою думку, це краще зробити так. Як ти гадаєш?», «А може це буде краще, якщо...». Дитина завжди повинна відчувати себе гідною. Зростаючи, особистість повинна звикнути до виконання вимог не на догоду зовнішньому розпорядженню, а тому, що вони розумні, доцільні...
Довіряйте дитині. Людина, яка виростає у довірі, йде по життю спокійно, вона відкрита, товариська, доброзичлива.
Будьте терплячими! Ставтесь терпляче до дитячих проявів: процес розвитку є випробуванням не лише для дорослих, але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов'ю.
Ніколи не кажіть, що за всіма життєвими проблемами не лишається часу на виховання дитини. Ви виховуєте її щоденно своїм ставленням до життя, системою своїх цінностей, своїми виборами. Ви виховуєте дитину своєю присутністю, поглядом, жестом, посмішкою...
Будьте відповідальними! Безпечність – механізм, який продукує борги перед долею дитини, перед її теперішнім і майбутнім. Відповідальний вихователь передбачає наслідки своїх слів, своїх дій.
Оцінюючи результат, вчинок, властивість дитини, вказуйте не лише на те, чим ви незадоволені, а скоріше на те, що вам подобається в ній. Не порівнюйте її з однокласниками, з братиками чи сестричками. Діти усі різні!
Порівнюйте дитину в її динаміці – якою вона була вчора, якою є сьогодні, якою може бути завтра. Тобто, порівнюйте зростаючу особистість з самою собою.
Не ставтесь до дитини зневажливо. Зростаюча особистість повинна відчути свою значущість, навчитись поважати себе. Тільки за цієї умови з неї виросте людина з почуттям власної гідності, яка поважає тих, хто її оточує.
| Стилі батьківського виховання | ||
| Стиль батьківського виховання | Ознаки стилю | Наслідки впливу на формування особистості дитини |
| Авторитетний Високий рівень контролю, теплі стосунки. | Визнають та заохочують зріст автономії власних дітей. Відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки. Допускають зміну своїх вимог в розумних межах. | Діти дуже добре адаптовані: впевнені в собі, у них розвинений самоконтроль і соціальні навички. Вони добре вчаться в школі та мають високу самооцінку. |
| Авторитарний Високий рівень контролю,холодні стосунки. | Віддають накази та чекають їх точного виконання. Закриті для постійного спілкування з здітьми. Встановлюють жорсткі вимоги та правила, не допускають їх обговорення. Дозволяють дітям лише незначною мірою бути незалежними від них. | Діти, як правило, відлюдні, боязкі та похмурі, невибагливі, дратівливі. Дівчатка найчастіше залишаються пасивними і залежними. Хлопці можуть стати некерованими й агресивними. |
| Ліберальний Низький рівень контролю, теплі стосунки. | Слабко або зовсім не регламентують поведінку дитини (безумовна батьківська любов). Відкриті для спілкування з дітьми, але домінуюча спрямованість комунікації – від дитини до батьків. Дітям надана необмежена свобода за умови незначного керування з боку батьків. Батьки не встановлюють будь-яких обмежень. | Діти схильні до неслухняності та агресивності. В присутності людей поводять себе неадекватно та імпульсивно, невибагливі до себе. В деяких випадках діти стають активними, рішучими та творчими людьми. |
| Індиферентний Низький рівень контролю, холодні стосунки | Не встановлюють для дітей ніяких обмежень. Байдужі до власних дітей. Закриті до спілкування через те, що обтяжені власними проблемами. Інколи байдужість поєднується з ворожістю. | Діти часто проявляють свої руйнівні імпульси. Схильні до асоціальної поведінки. В спілкуванні часто виявляють агресивність. |
Умій володіти собою
- Пам'ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм – постійна зайнятість.
- Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.
- Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням. Пам'ятай: кожна людина – така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.
- Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і позування.
- Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм – джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам'ятай, що «рана заживає поступово».
- Будь-яка справа починається з першого кроку! Пам'ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.
- Людина, має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях СВОЄЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.
- Будь толерантною особистістю.
Толерантність ( від лат. Tolerans – терплячий) – терпимість до чужих думок і вірувань.
Агресія (від лат. Aggressio – нападаю) – незаконне застосування сили однією людиною.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА РОЗВИТОК ДИТИНИ
1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На батьків покладається однакова відповідальність за виховання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:
o постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
o поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім’ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів;
o сприяти здобуттю дітьми освіти в ліцеї або забезпечувати домашню освіту і обсязі вимог до її змісту, рівня та обсягу;
o виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
1. Шановні батьки, пам’ятайте! Тільки разом у співпраці з школою та громадськістю можна досягти бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.
2. Обов’язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з класним керівником і викладачами предметів.
3. Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки, недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням.
4. Привчайте дитину до самонавчання й до самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.
5. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала у собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення, проводила політінформації, виховні години Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати підготуватися до уроку, вивчити необхідне, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.
Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?
1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школярів вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов'язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.
2. На п'ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий: поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв'язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.
3. У п'ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носиться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це - природні переживання, які необхідні для розпитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим.
Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до класного керівника.
Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.
Тривожна дитина
Що необхідно знати про підвищену тривожність, нав'язливі негативні хвилювання та профілактику страхів? Найперше й основне — це реальність, якою не можна нехтувати. Тому на яскраво виражену індивідуальну схильність до тривожності потрібно зважати змалечку. Звісно, те, як маленькі діти реагують на небезпеку, великою мірою залежить від успадкованих ними рис нервової організації, що визначають надалі розвиток їхнього темпераменту та характеру.
Вирішальну роль у формуванні тривожності відіграє оточення, в якому підростає дитина, характер стосунків із близькими та рідними. Більше страхів — у дітей, які не мають братиків та сестричок, які живуть у квартирах, а не у приватних будинках. Щоправда, не завжди спілкування з однолітками зменшує страхи. Щоб домогтися бажаного ефекту, варто залучати дитину до колективних ігор. Такі ігри дають змогу обіграти деякі страхи, скористатися нагодою природно їх усунути. Для профілактики тривожності необхідно забезпечити дитині максимум інформації, що розширить її розуміння світу. Батьки, які не шкодують для цього часу, не мають особливих проблем із дитячими страхами.
Природно, що підростаючи, дитина звільняється від якихось тривог. На місце конкретних дитячих жахів приходять страхи соціально обумовлені: бути не таким, як усі; страх невизнання, нерозуміння, непевності у своїх силах. Тривожність це результат завужених можливостей дитини або її невисокої самооцінки.
Тому профілактика полягає у тому, щоб сформувати необхідні знання, які б спонукали до підвищення ефективності дитячої діяльності, повернули б віру в успіх. Формування впевненості у собі — дуже клопітка справа, результат спільних зусиль усіх дорослих, які спілкуються з дитиною. На формування стійкої тривожності впливає хронічна травматизація, коли випадково або через недогляд дитина переживає психічне потрясіння, що перевершує межу її сил. Як допомогти малюкові побороти страх? Перш за все потрібно безпосередньо дізнатися, що в дитини сталося. Дитина має відкрито поділитися своїми побоюваннями і тривогами. У жодному разі не можна карати за страх чи тривогу, змушувати перебороти себе відповідно до вашого бажання. Спробуйте зрозуміти її переживання, і ви вміліше допоможете їй позбутися небажаного. Гірше з тими дітьми, яким страхи ввижаються систематично. Вони пригнічують настрій, поведінку.
Щоб людина менше потрапляла у вир тривог, треба розповісти їй про природу емоцій і переконати в тому, що більшість реакцій мобілізують. Справжнім ворогом страхів та тривог є сміх — дзвінкий, тривалий. Зменшити тривогу можна також навіюванням приємних згадок або настрою, але для всіх дітей буде корисним попереднє програвання ситуацій, що містять загрозу, подумки. У ситуаціях, де дитина відчуває напруження, можна запропонувати їй виконувати потрібну дію так, як це зробив би її улюблений герой, наприклад, Буратіно, Барвінок, Кіт Леопольд та інші.
Можливі причини
Порушення взаємин між батьками і дітьми, авторитарний стиль батьківського виховання в родині, авторитарний стиль роботи вчителя, перевантаження організму дитини навчанням, завищені вимоги до дитини, постійне порівнювання її з іншими дітьми, розлучення батьків, висока тривожність учителя чи батьків, невроз чи інші психічні розлади.
Критерії
1. Не може довго працювати, не стомлюючись.
2. Їй важко зосередитися на чомусь.
3. Будь-яке завдання викликає надмірне занепокоєння.
4. Під час виконання завдань дуже напружена, скута.
5. Бентежиться частіше за інших.
6. Часто говорить про напружені ситуації.
7. Скаржиться, що їй сняться страшні сни.
8. Руки в неї зазвичай холодні, вологі.
9. У неї поганий апетит.
10.Полохлива, багато що викликає в неї страх.
11.Зазвичай неспокійна, легко засмучується.
12. Часто не може стримати сліз.
13. Погано переносить очікування.
14.Не любить братися за нову справу.
15. Невпевнена у собі, у своїх силах.
16. Боїться труднощів.
Рекомендації
1.Уникайте змагань і видів робіт на швидкість.
2.Не порівнюйте дитину з її оточенням.
3.Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
4.Частіше звертайтеся до дитини на ім'я.
5. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для дитини.
6.Не ставте до дитини завищених вимог.
7.Будьте послідовні у вихованні дитини.
8.Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень.
9.Використовуйте покарання лише у крайніх випадках.
10.Не принижуйте дитини, караючи її.
Які проблеми зараз найбільше турбують дітей та підлітків?
В основному це ситуації пов’язані з проблемами у сім’ї та стосунками з однолітками. Конфлікти, непорозуміння - різне у житті буває. Але ті, хто звертався по допомогу, обов’язково знаходили вихід із складного становища. А часто навіть буває, що після візиту до психолога проблема вже не здавалась такою страшною, адже просто розповівши її, починаєш краще розбиратись у ситуації та перестаєш переживати через, як виявлялося, дрібниці.
В яких випадках треба, не боячись, йти просити допомоги у психолога?
Не переживай, якщо відчуваєш, що починаєш заплутуватись у ситуації. Лише людина, яка об’єктивно зможе оцінити твоє становище, допоможе тобі розібратися. Не потрібно виношувати проблему в собі, це ні до чого хорошого зазвичай не призводить. Це лише може спричинити душевну травму та виникнення комплексів. Мені, звичайно ж, зрозуміло, що одна стаття не зможе вирішити всі існуючі проблеми. Але, сподіваюсь, що все ж таки ті учні, які її прочитали, будуть з більшою повагою ставитись як до психологів, так і до дітей, що їх відвідують.
Як здолати хвилювання перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією?
Перед початком уроку:
• Готуйтеся!
• Ретельно вивчайте матеріал.
• Не бійтеся наближення тестування, контрольної роботи, підсумкової атестації.
• Сприймайте це як можливість показати обширність своїх знань і отримати винагороду за виконану вами роботу.
• Потрібно добре виспатися в ніч перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією.
• Відведіть собі час із запасом, особливо для справ, які треба виконати перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією і приходьте на урок незадовго до початку.
• Розслабтеся перед тестом, контрольною роботою, підсумковою атестацією.
• Не прагніть повторити весь матеріал в останню хвилину.
• Не приходьте на урок з порожнім шлунком.
• Візьміть цукерку або що-небудь інше, щоб не думати про тест, контрольну роботу, підсумкову атестацію, не хвилюйтеся.
Під час уроку:
• Уважно прочитайте завдання.
• Розподіліть час на виконання завдання.
• Сядьте зручно.
• Якщо ви не знаєте відповіді, пропустіть це питання і приступайте до наступного.
• Не панікуйте, коли всі починають здавати свої роботи. Ті, хто першим виконав завдання, не отримають за це додаткових балів.
Вісім правил американського психолога Дейла Карнегі, які принесуть Вам душевний спокій і щастя:
1. Поводьтеся життєрадісно, і Ви почуватиметесь життєрадісним.
2. Ніколи не намагайтеся помститися вашим ворогам, тому що цим ви завдаєте собі більшої шкоди, ніж їм.
1. Поводьтеся життєрадісно, і Ви почуватиметесь життєрадісним.
2. Ніколи не намагайтеся помститися вашим ворогам, тому що цим ви завдаєте собі більшої шкоди, ніж їм.
3. Замість того, щоб хвилюватися через чиюсь невдячність, не сподівайтесь на вдячність. Пам’ятайте, що єдиний спосіб знайти щастя - не чекати вдячності, а творити добро заради власної радості.
4. Вдячність — така риса характеру, яку слід виховувати, тому, якщо хочемо, щоб наші діти були вдячними, необхідно вчити їх цього.
5. Ведіть рахунок своїх успіхів, а не своїх неприємностей. У житті треба ставити перед собою дві мети. Перша - здійснення того, чого ви прагнули. Друга - уміння радіти досягнутому.
5. Ведіть рахунок своїх успіхів, а не своїх неприємностей. У житті треба ставити перед собою дві мети. Перша - здійснення того, чого ви прагнули. Друга - уміння радіти досягнутому.
6. Не уподібнюйтесь до когось. Знайдіть себе і залишайтеся собою, адже уподібнення - недопустимо!
7. Коли доля дає вам лимон, намагайтеся зробити з нього лимонад. Найважливіше в житті полягає в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Справді важливим є уміння скористатися втратами. Це потребує розумових зусиль, у цьому й полягає різниця між розумною та нерозумною людиною.
8. Забувайте про свої неприємності, намагайтеся дати трохи щастя іншим. Якщо виробите добро для інших, ви, насамперед, допомагаєте собі.
8. Забувайте про свої неприємності, намагайтеся дати трохи щастя іншим. Якщо виробите добро для інших, ви, насамперед, допомагаєте собі.
В яких випадках треба, не боячись, йти просити допомоги у психолога?
Не переживай, якщо відчуваєш, що починаєш заплутуватись у ситуації. Лише людина, яка об’єктивно зможе оцінити твоє становище, допоможе тобі розібратися. Не потрібно виношувати проблему в собі, це ні до чого хорошого зазвичай не призводить. Це лише може спричинити душевну травму та виникнення комплексів. Мені, звичайно ж, зрозуміло, що одна стаття не зможе вирішити всі існуючі проблеми. Але, сподіваюсь, що все ж таки ті учні, які її прочитали, будуть з більшою повагою ставитись як до психологів, так і до дітей, що їх відвідують.
